Меф 4 MMC Смоленск

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Ох, бро, я тебе сейчас запилю такой каток, что ахнешь! Знаешь, у меня был светлый вечер, когда я решил закинуться колесами и ебашить в Dota 2 как последний наркоман. Запасть в тему, вот это да!

Я, допустим, сидел дома, довольный, что нашел закладки, ну, ты понимаешь, подобные закладки, что кидают на уроках молодежки. Никакие там странички, только хардкор! Я шмальнулся и подумал: "Чего бы не зашмаляться еще?". И тут на ум пришла Dota 2 - моя большая любовь!

Чтобы зарядиться энергией на все сто, я решил купить мефедрон у своего старого друга. Ханка, одним словом! А там уже будет фан! Я позвонил ему и рассказал о своих планах посидеть в игре целых два дня подряд.

Мой друг оказался настоящим знатоком дела и предложил мне скидку на корабль - сверток с марихуаной. Ведь чему еще радоваться, когда ты играешь в Dota 2? Шишечка, бро! Я сразу кинулся к нему, словно тигр к своей добыче.

Так получилось, что я попал к нему в самый разгар вечеринки, где весь мой розовый омут дымился и джулилась. Мы закурили, рассматривая шишечки и обсуждая, как же люто мы накатим на Dota 2.

Мы прокатились до моего места, и я сразу же схватился за компьютер. Включил Dota 2 и погрузился в мир игры, словно настоящий капитан корабля. Алкогольные напитки и шишечка давали мне волшебную энергию, чтобы долго не заскучать.

Мои руки были такими быстрыми, словно я вообще не нажимал кнопки. Я был одним из самых лютых игроков, даже несмотря на то, что я каждый раз попадался на ганк соперника. Но мне было все равно - полетела огромная доза адреналина, и я продолжал разносить врагов.

Внезапно, после нескольких пролетов в игре, я осознал, что я никуда не ушел из реальности, а только запутался в своих мыслях. Я решил взять паузу и отдохнуть от всего этого. Пришло время позволить своему мозгу засохнуть после такого запоя игровых эмоций.

Я осознал всю свою безысходность. Столько времени пролетело, а я так и не стал героем в мире Dota 2. Я просто прожег свою жизнь, сигая в эту игру и в свой мир наркотиков. Что я действительно достиг? Ничего...

Бро, я слишком долго ушел в этот темный лабиринт. Я потерял время, энергию и, самое главное, себя. Теперь я понимаю, что игра в Dota 2 и наркотики - это лишь временное пристанище от реальности. Но в долгосрочной перспективе, это просто пустота.

Итак, бро, я решил расстаться с этими вредными привычками и найти что-то более значимое в своей жизни. Игра и наркотики уже не удовлетворяют меня так, как раньше. Да, они могут быть веселыми и захватывающими на время, но они не приносят ничего по-настоящему ценного.